В рубрике 
"Oстaнній aкрeдитoвaний в Рoсії укрaїнський кoрeспoндeнт" − тaк зaзвичaй прeдстaвляють Рoмaнa Цимбaлюкa.
"Він oстaнній, тoму ми йoгo бeрeжeмo", − гoвoрилa прo ньoгo oфіційнa прeдстaвниця рoсійськoгo МЗС Мaрія Зaxaрoвa.
У грудні 2021 рoку після 13 рoбoти в Мoскві Цимбaлюк змушeний був виїxaти з Рoсії і пoвeрнувся дo Києвa. Він зігрaв нa випeрeджeння після тoгo, як стaлo відoмo, щo прoти ньoгo плaнують відкрити спрaви зa eкстрeмізм тa рoзпaлювaння міжнaціoнaльнoї нeнaвисті.
"Міжнaціoнaльну нeнaвисть" Рoмaн рoзпaлює з 2014 рoку в свoїx мaтeріaлax прo суди нaд укрaїнськими пoлітв'язнями тa зaпитaнняx Путіну нa щoрічниx прeскoнфeрeнціяx.
"Aдміністрaція прeзидeнтa Рoсії ініціювaлa прoти мeнe нe прoстo цькувaння, a спрaву, цілкoм рeaльну, із викликoм дo прoкурaтури. І прeсслужбa тoгo ж прeзидeнтa чeкaє, кoли ж прийдe нeзручний і нaxaбний Цимбaлюк, і мoжнa будe пoкaзaти дeмoкрaтичний тa дoбрoзичливий нaстрій Путінa у прямoму eфірі! Тoму щo Путіну мoжнa стaвити до скорого свидания-які питaння, він нa ниx чeкaє і бeз ниx нудьгує, aлe нeмa кoму їx стaвити", − нaписaв Рoмaн 23 грудня 2021-гo.
Рoмaн Цимбaлюк рoзпoвів "Укрaїнській прaвді", як цe – бути "свящeннoю кoрoвoю" в Мoскві під чaс війни, з якoгo eпізoду пoчaв би свoю книгу "13 рoків у Мoскві", чoму нe співaє "Путін – x**лo", і чoму ввaжaє мінімaльнoю ймoвірність рoсійськoгo ширoкoмaсштaбнoгo втoргнeння в Укрaїну.
Дисклeймeр: усі, xтo бaжaє знaйти в інтeрв’ю oзнaки зрaди, лeгкo змoжуть цe зрoбити. Рeштa тaк сaмo лeгкo пoбaчaть дoкaзи пeрeмoги.
"В прoпaгaнді є бaгaтo всякиx мрамор. Oднa з ниx нaзивaється "вoнючaя сeлeдкa""
− Відoмий вaм Oлeг Кaшин, який зa дaвньoю трaдицією рoсійськoгo лібeрaлізму "бoрeться" зі злoчинним сaмoдeржaвствoм із Лoндoнa, кількa тижнів тoму скaзaв прo вaс нaступнe…
− Нe пoмітив, щoб він бoрoвся, aлe тим нe мeнш…
− Цитую Кaшинa: "Уявити, щo прoтягoм циx вoсьми рoків у Мoскві прaцювaв oфіційнo укрaїнський кoрeспoндeнт, якoгo б нe тримaли зa йoгo укрaїнську душу тa йoгo укрaїнські яйця рoсійські спeцслужби – я нe думaю. Я думaю, Рoмaн Цимбaлюк нe міг нe бути зaвeрбoвaний, тoму зaрaз він у Києві і, мoжливo, викoнує якусь місію".
Рoзстaвимo крaпки нaд "і". Яку сaмe місію ви зaрaз викoнуєтe в Києві?
− Дaвaйтe крaщe пoчнeмo з яєць, xтo тaм мeнe тримaє зa них. Я ото думаю, як це сформулювати, щоб відповісти возьми ваше питання і не заглибитися в особисте життя. Тому що моя днд – громадянка Росії і в мене в Москві народилося двоє синів, громадян України.
− Гаразд, тему яєць залишимо мало-: неграмотный розкритою. А як щодо місії?
− Це називається "ти шпигун чи ні?". Получай таке складно реагувати. Почнеш виправдовуватися – играть роль, ти винен. Почнеш підтверджувати – це теж якось изумительно.
Все дуже просто. У нас є Разведка безпеки України. Я тут, книппель мій мобільний телефон український – вивчайте, вислуховуйте, прослуховуйте. У нас но хтось займається контррозвідувальною діяльністю? Через хай вони працюють. А вслед за підсумками перевірки хай напишуть: "Володимире Олександровичу, видайте цьому хлопчику общество". За життя – що дуже важливо в нашій державі.
Щодо Кашина. Ви без усилий не ту цитату вибрали. Пошукайте, що він писав относительно Україну. Він є абсолютною падлюкою, яка в питаннях війни і миру стоїть держи боці Путіна. І нічим далеко не відрізняється від російських уродів, які хочуть знищення нашої держави.
В пропаганді є багато всяких стукко. Одна з них називається "вонючая слабак". Припустимо, ви кажете: "у Цимбалюка донька – путанка". А у мене два сини. І що мені тепер робити? Я маю якось реагувати? Цього лайна получай свою адресу я чув дуже багато.
І Кашин для відміну від багатьох чудово знає, що в Москві почесно працювати маловыгодный на "контору" – Чекушка, а на Стару площу – адміністрацію президента. Ибо там найвищі тарифи вслед те, що служиш "великому рейху".
– Почім нині "вонючая сельдь" від Старої площі?
– Як хто домовиться. Вища категорія – це 50 тисяч доларів получи и распишись місяць. Це ті, хто розповідають, особливо в Заході, як треба Путіна любити.
Це opinion maker, лідери громадської думки. Людина, яка скаже десь засим біля Біг-Бена: "Верно нет, не все (на)столь(ко) однозначно, там же бандеровцы, они но ходят и ущемляют русскоязычных. Сие же Лондон виноват. Сие Лондон и Белый дом виноваты, Город на берегах Потомака виноват – это они виноваты. Наш брат просто защищались. Путин велосипед, он хочет мира". Цю тезу можна розкласти краще, можна її розкладати і розкладати. Неважный (=маловажный) все так однозначно. (Сміється.) Дескать мої 50 тисяч баксів?
– В грудні 2021 року вам викликали в прокуратуру в Москві в (видах надання пояснень і нібито збиралися порушити справу ради статтею про розпалювання міжнаціональної ненависті. Що з цією справою с налету?
– 24 грудня Микола Полозов, свой відомий українсько-російський дровокат, пішов у прокуратуру ЦАО Москви, і з’ясувалося, що возьми мене там мали чекати три жінки-прокурори. І жодна з них безвыгодный прийшла. І, звісно, я засмучений з цього приводу.
Защитник написав запит, щоб зрозуміти, чи є якесь переслідування из-за російським законом. Наразі відповіді немає.
Я думаю, що ніякого переслідування насправді через некоторое время не буде, тому що а) я в Україні, б) вони це зрозуміли. Вони ж цілий місяць хвилювалися, чого я поїхав?
Багато людей сумують из-за мною. Дехто каже – "неужели, блін, хто це однако придумав? Ти класна людина, завжди кажеш в очі, що думаєш, з тобою можна домовлятися. Якщо ти без- хочеш сюди приїжджати, бери нейтральній території зустрінемося". Я їм кажу: Мінськ без- пропонувати.
Насправді, якщо серйозно, багато неформальних контактів між Україною і Росією в різних сферах зазвичай відбуваються в Стамбулі. Сыны) Адама ж завжди спілкуються – вдоль бізнесу, діалоги по Донбасу ведуть. Прямо-таки всі ці розмови отнюдь не приведуть до деокупації.
Истанбул – гарне місто, чому б после того не позустрічатися? Я б із задоволенням… В такой мере, чекайте, це ж зараз СБУ перевірятиме.
"Я їх завжди називав окупантами, никак не руськими, а російськими. Тому що бурятів ми безлюдный (=малолюдный) виключаємо"
– З якої сценки почнете і якою закінчите вашу майбутню книгу "13 років у Москві"?
– Я, мабуть, почав би з того моменту, коль в 2014 році росіяни захопили Крим.
Сидимо ми, як прийнято іноземним кореспондентам, в кабаку. Для це дуже багато пристраститься говорити Марія Захарова (офіційна представниця МЗС Росії – УП), для мій побут у Москві. І после столом українці і росіяни, які багато років тусувалися гуртом, пиячили – вели аморальний спосіб життя.
І с настає момент. Той самий стіл, можливо, він круглий чи квадратний. І одні плачуть, а інші щасливі. У росіян національний тріумф, у українців – сльози бери очах. Це перша сцена. Ну, і далі понеслося.
– А фінальний епізод?
– Фінал ми ще невыгодный дописали, тут крапки немає.
Але тригира така історія. Моя знайома українська волонтерка Надія Васіна поїхала возьми фронт. І вона мені каже: "Можеш в целях пацанів, які дивляться твій Ютуб, декілька слів записати?".
Беру будка і звертаюся до них: "следовать Україну вмирати не потрібно, по (по грибы) Україну треба жити. А якщо таким (образом станеться – за цю країну надобно вбивати". І отримую відповідь від хлопців: "Рома, ти такий класний, ти такий сміливий. Нам в таком случае що тут на лінії фронту? Нас тута багато, і ми озброєні впредь до зубів, ми взагалі туточки в безпеці. А от там у Москві небезпечно".
І я такий думаю – у людей, які получи війні, взагалі немає сумнівів у своїй правоті. І я нетрудно розумію, що Україна була, є і если.
А прийде час і перший епізод, для який я казав, ми відкорегуємо. Але головне нічого малограмотный забувати. Я 2014 рік дуже добре пам’ятаю, я ж ради сльози не просто где-то згадав. І пробачення їм немає.
– Из-за той час, що ви працювали в Москві, були десятки способів поповнити вами "обмінний актив" в'язнів Кремля. Чому цього безвыгодный сталося? Яка частка правди в тому, що вас дозволяли бути на території Росії після 2014 року лише на того, щоб ви створювали ілюзію свободи фразы в країні?
– Звісно, це что-то около і є. Якраз для того, щоб вони могли сказати – Україна мало-: неграмотный Росія. От в Росії воля слова. Тобто, є Росія – "демократична" країна, одна фокус. І є в Росії дикий укр – одна штучка.
Я в Москві ніколи не приховував своєї позиції, я їх завжди називав російськими окупантами, отнюдь не руськими, а російськими. Тому що бурятів наш брат не виключаємо. І взагалі це никак не про етнічну складову, а насчет державну.
Але при цьому я нікого особисто отнюдь не ображав. Ніколи не порушував законодавство держави перебування. Ніколи публічно неважный (=маловажный) співав улюблених пісень, як наші футбольні вболівальники. І приставки не- співатиму, бо в цьому немає сенсу. В нас песнь для цього є.
Не буду називати прізвище, але Водан із російських чиновників сказав мені: "Рома, начинай, вообще-то ты заслужил модальность священной коровы у нас. Только имей в виду, что сие обманчиво. И будь осторожен, часом ходишь темными переулками. Поелику что, если с тобой почто-то случится, ты приходится знать, что это неважный (=маловажный) мы".
І це ж маловыгодный про ФСБ, тому що "осязательный брат" в будь-якому випадку вслед за тобою стежить.
Це оборона пересічного російського громадянина, який постійно разводить руками на весь цей сатанізм моєї "подруги" Олі Скабєєвої.
С я ніколи і не ходив з тих пір темними провулками. Ходив тільки вдоль плитці, новій, красивій, объединение центру Москви, почав їздити тільки получи таксі, особливо ввечері – да ну?, якісь такі звичайні засоби безпеки.
– Запитання від читачів – членів клубу УП. В одному з ефірів ви назвали Марію Захарову "Мария". У вас були теплі стосунки предварительно 2021 року?
– Мало-: неграмотный зрозумів питання, а що иметь значение "теплі стосунки"? Марію Володимирівну як професіонала поважаю. Я можу їй написати, з великою ймовірністю вона відповість. Можливо, якщо вона никак не зайнята, може підняти слухавку. Получи брудершафт ми не пили.
Насправді я одного разу Машу врятував, в прямому сенсі цього подтекстовка. Я знаю людину, яка була перед безтями закохана в Марію Володимирівну. Ця людина вже поїхала з Москви давно однієї південної держави. І він каже мені: "Я її украду і заберу в гори". А я йому: "Борюша, не маєш права. Ніхто мало-: неграмотный має права поза волі людини її викрадати". Він тоді послухав мене і відмовився від свого хитрого плану. Где-то що, Машо, ти мені винна.
– Важко уявити, приміром, кореспондента Reuters быть ставці фюрера в 1944-му, или в ті ж часи кореспондента газети Völkischer Beobachter, акредитованого возле Білому домі. Це теж віяння постправди і гібридної війни?
– Неужто, Михайле, ну що ж ви (на)столь(ко) все змішали? Зараз часик трішечки по-іншому плине.
Скільки вже російське вторгнення триває, але лише останнім случайно Володимира Володимировича Путіна возьми Заході почали порівнювати з Адольфом Гітлером. Раньше цього це якось було без- прийнято (насправді це відбувається з 2014 року – УП).
А за один прием ще кажуть, що Путін якийсь Гляйвіц готує. Що с те ще? Почали використовувати такі формулювання: Україні відкрили ленд-ліз. Чекайте, давайте думку закінчу. Якщо ми отримаємо ленд-ліз як Радянський смычка в роки Другої світової війни, ведь це виходить, що бери нас Гітлер напав? Класно. Отак ото ми і здобули.
Події в цих історіях в першу чергу крутяться в ефірі. Тобто є король на телебаченні, в інтернеті, для Ютубі. А є події на землі. Вони дуже конкретні. І ми як журналісти, як репортери, як дослідники, маємо завжди дивитися, а що получи землі відбувається.
А на землі як була лінія фронту і російська окупація, беспричинно воно нікуди не ділося.
Погодьтеся, з точки зору репортерства, працювати в такий часик і в такому місці, як мінімум, цікаво. Дивитися як сверху твоїх очах відбувається фашизація держави.
Ото вони були "нормальні", а того) кажуть: "Вы бандеровцы, вам нужно мочить".
А нічого, – кажу, – що я з тобою російською говорю?
"Несомненно нет, какая разница, получи каком ты языке говоришь, у тебя политическая самоидентификация украинская. Пишущий эти строки половину из вас катком переедем, а накипь прогнутся".
Я кажу: почекай-почекай, що выражать "переедем"? Це як? Ви ще Вотан геноцид зібралися влаштувати в Україні?
Погодьтеся, це ж цікаво послухати. Хто ще просто так це сформулює, як приставки не- наші російські "брати". Ніхто приблизительно не сформулює, бо в сучасному світі мало-: неграмотный прийнято говорити такі речі, принаймні публічно.
"Бендеровцы", может, и нападут бери Крым. А бандерівці почекають, поки ви самі соответственно кримському мосту не підете"
– Що з того, що відбувається в Росії, малограмотный видно з Києва?
– Мене тысячу) раз питають: а що росіяни собі думають? В Україні ще є така надія, що росіяни можуть получай щось вплинути.
Це помилка – апелювати вплоть до російського суспільства. Не тому, що вони всі погані чи зазомбовані. Скромно у них немає жодних прав, особливо в питаннях війни і миру.
І відповідь в запитання "хотят ли русские войны?" дуже проста – їх ніхто никак не буде запитувати. Ти можеш дружити, можеш навіть якоюсь мірою цікаво проводити полоса. Але ні в кого з тих, хто залучений предварительно державної машини, рука без- дригне, коли постане питання, натискати бери спусковий гачок чи ні. Нежто на Rec на камері. Це тетуня ж саме, тільки від Rec получи и распишись камері втрати більші. Від цього померло значно більше людей, ніж від определенно взятого російського військового.
Ми з ними малограмотный домовимося. Не можна домовитись десь посередині. Потому что ніхто не знає, мол ця середина. Точніше далеко не так. Я знаю – це лінія державних кордонів. Це середочка, по якій можемо домовитися.
У них інша думка з цього приводу. Вони підуть настільки вдаль, наскільки їм дозволять. Владімір Владімірович самоуправно казав, що першу освіту здобув у дворах Пітєра. Логіка та самоё.
Тому відповідь: не важливо, що вони думають. Важливо, в якому стані наші збройні сили.
– Що з того, що відбувається в Україні з 2014-го року, принципово никак не хочуть бачити в Москві?
– Вони зробили колосальну помилку, если вирішили, що ми безлюдный (=малолюдный) суб’єкт. Що по (по грибы) нас хтось, чи мужчина Сем, чи колективна Меркель все на свете вирішує. Вони думають, що так оно и есть про Україну – це Оля Скабєєва і оцей її гурток ідіотів, які Вотан на одного гавкають.
Вони живуть в міфах, які неизвестно зачем часто повторюють, що, можливо, самі в це повірили. "Бендеровцы нападут нате Крым", як сказав Путін получи и распишись пресконференції. "Бендеровцы", может, и нападут. А бандерівці почекають, поки ви самі вдоль кримському мосту не підете
Я маловыгодный кажу, що в Україні всегда гаразд, але це всецело функціонуюча держава. Тут є хана, все своє: і доходи свої, і олігархи, і корупціонери, і бізнес, і співаки – вконец самодостатня держава.
За рахунок того, що багато висновків робиться саме сверху якомусь безглузді, їхніми контрагентами в Україні стали маргінали типу Іллі Антинидия і Рабиновича. Спілкуючись виключно з цими негідниками – связи), СБУ! – вони роблять висновки относительно те, що тут відбувається.
Хоча навіть у частини їхньої команди є розуміння, що це далеко не так. Я знаю людей в Кремлі, які кажуть: "Короче, Владимир Владимирович, как допускается ставить на Медведчука? Симпатия же всегда все просирал и не откладывая просрет". Питання в тому, що ці народ – не мейнстрім.
Є, приміром, Сергій Лавров – міністр закордонних справ, Вотан із стовпів російської пропаганди получай міжнародній арені. І він вже восьмий рік лає Захід из-за те, що той невыгодный забезпечив виконання угоди між Януковичем і опозицією возле посередництві Франції, Німеччини і Польщі. І вони це подають, щоб якось обґрунтувати свої подальші дії.
Але хотілося б запитати: а ви ніколи без- думали, що, можливо, владі, яка вбила сотню людей нате Майдані, не місце в цій державі? Ви ніколи безвыгодный думали, що є і така опція?
І якщо хтось скаже – а може це приставки не- влада, може це снайпери чи хтось ще… Давайте таким (образом: у будь-якій державі вслед за все відповідає президент. Скажем було за Януковича, в такой мере було за Порошенка, і си є за Зеленського. І Володимир Олександрович, если каже на адресу західних дипломатів, що далеко не треба їм евакуюватися, потому что вони капітани… Ні, ти капітан. Ні, маловыгодный так: капітан ви, Володимире Олександровичу. Ви отечественный капітан. А ми матроси.
– Навіть повернувшись в Україну, ви усіляко намагаєтесь уникнути демонізації "скабєєвих". Якась підозріла в свой час толерантність.
– Я і одним духом, перебуваючи в Києві, а не в Москві, називав їх точно по імені та по батькові. Певною мірою я їх поважаю як професіоналів. Вони освічені, працездатні, можуть до вісім годин в прямому ефірі працювати. Пирушка, хто з цим стикався, може підтвердити – невыгодный кожен потягне таке.
Мені особисто найбільше імпонує Дмитро Сергійович Пєсков. Шалена погрузчик’єра, красиві жінки, багато дітей, неважный (=маловажный) бідна людина, яка как душу) життя. Як на мене, він серед цих людожерів найменший людожер. Але в нього робота така, що ж зробиш.
Але цей людський обстоятельство нічого не змінює. Він нічого приставки не- змінює за тим столом, насчет який я вам казав, мол одні плакали, а інші раділи.
І нічого маловыгодный змінить, коли ми вийдемо получи рубіж, після якого если команда – вогонь! Нічого маловыгодный змінює. Просто життя где-то влаштоване, воно завжди складніше. Поки мене в армію мало-: неграмотный призвали по мобілізації, вам теж, між іншим, ми можемо оборона це говорити.
"Ніяких майданів ми дозволити собі вже малограмотный можемо. Ліміт закінчений в 2014-му"
– Наскільки дієві санкції Заходу як інструмент тиску получай Росію?
– Завдяки телебаченню у них в суспільстві відсутні причинно-наслідкові зв’язки. Относительно те, що вони стали гірше жити з 2014-го, свідчить навіть офіційна російська статистика. Я припускаю, що це пов’язано з політикою, яку веде Крепость. А вони – ні.
Верно в тім, що телевізор ніколи мало-: неграмотный програє холодильнику. Бо ситуація в Росії полном) объеме не критична. Це дуже багата империя. Якщо хтось замість сира з’їсть пальмового масла, ужели шо, всяко буває.
А ото на міждержавному рівні санкції либо загроза нових санкцій впливає. І с налету саме загроза санкцій, можливо, важливіша пользу кого їхнього стримування, ніж самі санкції.
– Запитання від читачів – членів клубу УП. Як ви оцінюєте ймовірність масштабного російського вторгнення в Україну найближчим подчас?
– Як мінімальну. І з кожним роком ця ймовірність зменшується.
Чому я приходжу давно такого висновку? Найголовніший критерій – це здатність наших збройних сил знищувати росіян в Україні. Ми змінились. У нас в країні йде змагання між різними політичними групами, хто більше зробив в (видах збройних сил. В політичному плані шелковичное) дерево повний консенсус. Збройні сили понад усе.
У нас розгортаються сили територіальної самооборони. Хтось думає, що це смішно, що це если якась нова воєнно-патріотична гра "Игра". Але я цим питанням цікавився: в Донецькій і Луганській областях під українським прапором если п’ять таких бригад. І чогось ці російськомовні дуже швидко всі штатні одиниці заповнили, а кількість бажаючих вступити после лав тероборони більша, ніж тех.
Вони на нас безвыгодный нападуть до того моменту, поки у нас если чітка державна вертикаль незалежно від прізвища президента. І чітка військова профиль.
Ця вертикаль вкрай важлива, щоб нас безвыгодный чіпали. Ніяких майданів ми дозволити собі вже невыгодный можемо. Все, ліміт закінчений в 2014 році. Тільки-а на українському політичному олімпі если прогалина, і не буде людини, яка може легітимно віддати указ "стрелять из всех орудий", Росія одразу в цю прогалину спробує проскочити.
Насправді ключова посада сьогодні – головнокомандувач ЗСУ. Не переводя дыхания це генерал Валерій Залужний. Я з ним зустрічався кілька тижнів тому. Якби тільки його показували числом телевізору, він був би як психотерапевт в целях усієї країни. У нього гумор такий дуже специфічний.
Ми розмовляли російською. Він каже: "Я всего-навсего недавно сам понял, какая у нас сильная войско". Щоб таке сказати, необходимо дуже іронічно ставитися раньше всього.
– В інтерв'ю УП історик Сергій Плохий сказав, що "кордони сьогоднішньої Росії, її суспільства та цінностей закінчуються десь в Хуторі-Михайлівському". Які саме цінності закінчується нате Хуторі-Михайлівському, якщо їхати зі сходу бери захід, і які, якщо їхати в протилежному напрямку?
– По сию пору дуже просто – тамо, де український прапор, немного погодя український порядок. Можу інакше сказати: Росія по правилам закінчується там, де в росіян починають стріляти.
Цінності базуються получи и распишись системі освіти і наративах, які домінують в суспільстві.
Если ти живеш в Києві, ти хочеш жити в заможній державі, хочеш, щоб Зеленський призначив спеціального антикорупційного прокурора, хочеш хороших доріг. Особисто я хочу, щоб мало-: неграмотный було ями на тротуарі від подземный дворец до мого будинку. А ще збройні сили, тому що помимо них інших пунктів никак не буде.
Російські державні наративи – це "предшествующие поколения воевали", "можем подтвердить", "поднимаемся с колен", "нас всі гноблять", "нас хочуть образити", "давайте дитину вдягнемо в військову форму".
– Це набір мерчу "Української правди" на вас. Ще один можемо передати во (избежание Путіна, якщо ви повернетесь працювати впредь до Москви і зустрінетесь з ним під время чергової пресконференції. Можливо, шкарпетки з лого УП його заземлять.
– Я вас одразу скажу, що у нього после этого все так влаштовано, що шкарпетки йому передати неможливо. І вплоть до того ж в нього є шкарпетки. Просто так що ці я забираю собі.
– Звісно, краще було б передати йому шкарпетки после гаазької в'язниці. Наскільки ви вважаєте реальною цю перспективу?
– Блін, вас так хочеться забрати мої шкарпетки. Але заради такого я погоджуюсь.
Якщо серйозно, судять тих, хто програв війну. І історію писатимуть переможці. Нічого в цьому малограмотный змінилось. І вулиці називатимуть нате честь переможців.
Думати, що у Володимира Путіна є шанси потрапити в Гаагу? Можна. Але шансів получи и распишись це майже немає. Чому? Тому що це велика регалии з ядерною зброєю. При всіх протиріччях, нюансах і складнощах, вони можуть си існувати століттями. Хоча можуть і роками, хто знає, чорні лебеді і таке інше.
Але виходити нам панихида з того, що вони завжди будуть такими дикими, агресивними і завжди хотітимуть, щоб нас приставки не- було.
Не треба думати относительно Гаагу. Якщо це станеться, давайте вважати, що це суперприз… Ви ж знаєте, що ми богом поцілована нація. Якщо подле кількості дебілів в нашій державі нас ніхто безвыгодный зсунув ні в Чорне изобилие, ні в Дніпро, це ж удивительно.
– За яких умов ви можете повернутися працювати после Москви?
– Гарантії безпеки. Я мало-: неграмотный збираюся грати в ці ігри. Знаєте, скільки я судових засідань відпрацював? Я бачив дуже багато сумних очей тих, хто сидять в російських клітках. Багато людей повернулося, а багато – ні.
Ще можна було б сидіти, якщо б віддали компьютер’ютер і можна було б Ютуб провести. А так ні. У мене життя одне, мені одним духом 41 рік, цей період далеко не повториться.