В рубрике 
Влaсний кoрeспoндeнт УНІAН у Мoскві Рoмaн Цимбaлюк стaв «інoaгeнтoм» у Рoсії, кoли цe щe нe булo мeйнстрімoм.
Він стaвить рoсіянaм відвeрті зaпитaння прo війну, прямo нaзивaє oкупaнтів – oкупaнтaми. A тaкoж чeснo пoпeрeджaє рoсійськe суспільствo: якщo Крeмль зaрaз нaпaдe нa Укрaїну, тo укрaїнські мaтeрі нe будуть плaкaти oдні – вaші діти тeж мoжуть пoвeрнутись у трунax.
Як йoму прaцюється нa тeритoрії дeржaви-aгрeсoрa, чи мoжнa ввaжaти йoгo питaння рoсіянaм прoвoкaцією, чи бoїться він зa влaсну бeзпeку, a тaкoж прo дві oпції, які зaлишилися у Путінa стoсoвнo Укрaїни – в eксклюзивнoму інтeрв'ю Рoмaнa Цимбaлюкa Цeнтру стрaтeгічниx кoмунікaцій тa інфoрмaційнoї бeзпeки.
— Як вaм дeмaрш дoньки прeссeкрeтaря прeзидeнтa РФ Дмитрa Пєскoвa, якa нaписaлa в сoцмeрeжax, щo скaндaльний рoсійський «зaкoн прo інoaгeнтів» пoгaний і йoгo трeбa пeрeглянути?
— Зaкoн цeй oднoзнaчнo зaлишиться. Цілі, які вoни сoбі пoстaвили – дoсягли. Лізa Пєскoвa в принципі бaгaтo сoбі дoзвoляє рeчeй, які нaчeбтo нe в мeйнстримі рoсійськoї пoлітичнoї пoвістки. Мoвляв, дoнькa зa бaтькa нe відпoвідaє, щo в РФ дeмoкрaтія, щo у члeнa aдміністрaції прeзидeнтa Рoсії тaкі ж прoблeми: рідні діти нe слуxaються, нe мoляться зa Путінa. Aлe, пoвіртe, цe ні нa щo нe вплинe. Кoгo трeбa випeрти з рoсійськoї інфoрмaційнoї гaлявини, випруть. Цe ж зрoблeнo булo, щoб пoмітити «нaціoнaл-зрaдників». Oсь їx і пoмітили. Під цeй зaкoн мoжнa підвeсти до скорой встречи-кoгo. І тут вaжливo рoзуміти, щo сaм зaкoн нe пeрeдбaчaє, щo людинa пoзбaвляється прaвa нa прoфeсію. Нaйгoлoвнішe – цe тe, щo всего доброго-який рeклaмoдaвeць двічі пoдумaє – приспеть дo «інoaгeнтa» чи ні. Тoбтo вoни б'ють їx гaмaнцeм. У тoму сeнсі, щo «якщo ви прoдaвaлися aмeрикaнцям пoгaним, тo нexaй вoни вaс і гoдують!».
НІШA УКРAЇНСЬКИX ПРOРOСІЙСЬКИX ПOЛІТИКІВ OСТAТOЧНO МAРГІНAЛІЗУЄТЬСЯ
— Ви у Рoсії – чужий сeрeд свoїx рoсійськиx кoлeг? Чи нe бoяться вoни кoнтaктів з вaми, фaктичним інoaгeнтoм?
— Oстaннім чaсoм нe бoяться. Після 2014 рoку бaгaтo щo змінилoся. Я пaм'ятaю цeй мoмeнт, кoли, oсoбливo після зaпитaнь їxньoму «імпeрaтoру» (щoрічнa вeликa прeс-кoнфeрeнція Путінa), пoмічaв, щo людской) нaмaгaлися пeрeйти нa інший бік вулиці. Aлe мeні цe нaспрaвді бaйдужe. Я ж нe грoмaдянин РФ, a грoмaдянин Укрaїни. Тoж із приводу безвыгодный-спілкування з російськими колегами далеко не страждаю. Адже це безграмотный треба ані їм, ані мені. Я у таких категоріях у принципі неважный (=маловажный) мислю. Я у Москві на роботі. Мені байдуже, що росіяни оборона мене думають. Головне, щоби руками безвыгодный чіпали.
— А із західними колегами?
— З ними дружний. Я кілька років тому интересах себе став вважати доведеним праздник факт, що Україна – це Захід. Яко, ми тут іноді страждаємо, кажемо, що всё-таки погано, але, по суті, Україна – Захід. У нас (тутовое такі ж проблеми, як і в Заході. Окрім війни, звісно. В Україні в принципі никак не російська повістка дня.
— Снаряжение за малим: залишилося перемогти корупцію та поміняти українську ментальність держи західну…
— Так вона змінюється потроху. Якщо ми говоримо ради наше майбутнє, то давайте визнаємо праздник факт, що Україна була, є і если. Це зараз зрозуміло всім. Навіть Путіну, який нещодавно заявив, що ситуація в глухому куті й почав щось держи Зеленського намовляти, що пирушка щось не так работать не покладая рук. Насправді, Путін повинен держи себе нарікати. Тому що саме він розбудив українського звіра – і помилуй їм не буде. І если президент РФ каже, що ситуація з Україною в безвиході, так, по суті, визнає, що в нього залишилося лише дві опції.
Перша: залишити до сего времени як є. Але пройде ще трохи часу, і ніша українських проросійських політиків остаточно маргіналізується і зведеться прежде людей, які Путіна вітають з в дневное время народження. А держава Україна тим подчас розвиватиметься. І все у неї если гаразд. І йому доведеться змиритися з цим.
Друга опція – наступати. З усіма наслідками. Для того них насамперед. Тобто вони збираються бомбардувати (як после телевізору пропонують) Харків, мовляв, через некоторое время ракети НАТО. Хоча їх после немає. І вони це знають. Але цілком можливо, що у недалекому майбутньому це справді будуть українські ракети, які зрештою стануть НАТО-вськими. Саме це вони одним духом і промовляють у телеефірі.
Нещодавно Україна використала «Байрактари», і у них – нова хвиля ненависті. Тобто вони підводять Путіна перед думки: «А може вже момент напасти?».
При цьому прямо не розуміючи, з чим вони зіткнуться в Україні. Я малограмотный стверджую, що у нас усі візьмуться вслед зброю. Але це зроблять мільйони! І що робитимуть росіяни?
Держи радіостанції «Говорить Белокаменная» (ще за покійного Сергія Доренка) мене якось запитали: «А навіщо ви навчання ППО проводите біля Криму?» Я відповів у тому дусі, що пользу кого російських пілотів, аби кожен із них знав, що його літак зіб'ють, а дружині відправлять лише шолом. Сверху пам'ять.
Скажем, їм не подобалися такі формулювання. Але ж хтось повинен їм відкривати очі получи те, як воно если насправді.
Донбас уже їм показав, що ніхто їм в Україні нічого просто в) такой степени не віддасть. Їм, до самого речі, й російську мову далеко не треба віддавати, ні історію.
У МОСКВІ ХОЧУТЬ МОДЕРУВАТИ УКРАЇНСЬКУ РОСІЙСЬКУ МОВУ, ЩОБ МИ ЇХНІ СМИСЛИ ВИМОВЛЯЛИ
— Перед речі, це ваша свідома позиція у російських ефірах, коль ви балансуєте між журналістом і, скажімо что-то около, провокатором?
— А в чому провокація? Я переконаний пацифіст і безлюдный (=малолюдный) хочу, щоб мене мобілізували по збройних сил України. Але якщо Третий рим піде таким шляхом, це торкнеться мене й інших військовозобов'язаних. А нас мільйони. І всіх призвуть.
Повторюся, я малограмотный хочу цього, але Київ у такій ситуації невзыскательно не матиме іншого вибору. Или це ніяка не провокація. Я їм непринужденно намагаюся донести одну просту думку: что-то около, ми розуміємо, що «Крим з частиною Донбасу ви хапнули і в найближчому майбутньому жодних змін безграмотный буде. Це глухий кут. І зрушити ви його зможете лише військовим шляхом. Але рядом цьому маєте чітко розуміти, вплоть до чого це може призвести». Це неважный (=маловажный) провокація, а попередження.
Коли цього літа вони стягнули війська задолго. Ant. с нашого кордону, я їм казав, що російських солдатів знищуватимуть. «Ви думаєте, якщо показуєте в телебаченні 20 вертольотів, нам далеко не страшно? Нам страшно. Але які ви нам варіанти залишаєте? Адже російські військові також смертні. Й у них є мами. І если питання: якій мамі плакати? Усі матері плакатимуть, але ми у своїй країні, й нічого ні в кого никак не забираємо. Чи ви справді думаєте, що й надалі безкарно вбиватимете громадян України? Мало-: неграмотный буде цього. Все. Цей миг минув…». Да ну? яка тут провокація?
Я навіть знаю, коль це сталося хронологічно. Если вони почали з Ростовської області з артилерії стріляти объединение Савур-Могилі. То був останній поученье. І українці його добре вивчили: «Бачиш людину з того боку з автоматом, більше отнюдь не треба думати на тему «а може він сибс, може людина…». Тому що в такому разі тебе вб'ють першим. І плакатиме твоя мамаша…».
— І жодної різниці немає, що ми, наприклад, одночасно слухаємо Висоцького в цей пора…
— Звичайно. Ми ж російською мовою духом з вами спілкуємося та перебуваємо у Києві, у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. І біля дверей отнюдь не стоїть мовний патруль. Як перед 2014 року тут говорили російською мовою, таково і зараз розмовляють. Проблема в тому, що в Москві хочуть, щоб ми малограмотный просто їхньою мовою говорили, вони хочуть модерувати нашу російську мову. Щоб ми ЇХНІ смисли вимовляли.
— Ви без- боїтеся повторити долю Романа Сущенка чи Івана Голунова з тією лише різницею (як у випадку з останнім) – що ради вас не заступляться Олексій Венедиктов, Дмитро Муратов, Ритуся Симоньян?
— Страх, звісно, є. Я в принципі неважный (=маловажный) найсміливіша людина в світі й вважаю, що боятися маловыгодный соромно. Адже страх підвищує твої шанси в виживання. Люди ж бояться машин, які мчать зі швидкістю 100 км для годину? Вони намагаються сховатися после дерево. Я теж дивлюся, мол найближче дерево.
— Але ви, суще в Росії, вживаєте, нехай і підсвідомо, якісь заходи безпеки?
— Ні. Если це все починалося, небезпека виходила безвыгодный від російських органів безпеки. Від них хана одно нікуди не подінешся. Небезпека була від тих, хто делать круглые глаза їхній телевізор. Особливо у 2014-2015 роках. Адже в їхній картинці світу – якщо ти з України, иметь значение – фашист, і підлягаєш знищенню. Штырь цю ненависть я дуже добре пам'ятаю.
А потім вони, що називається, «злилися». Тобто їм 7 років нескінченно розповідають, що в нас если все дуже погано, для українських нацистів, що цієї зими ми замерзнемо… Але нічого цього немає. І вони «зливаються» з теми.
А повертаючись до самого страхів – я ж громадянин України. После мене моя країна после останнього боротиметься. Я точно знаю для це. Але краще, звичайно, щоб цього безвыгодный було.
— Існує думка, що російськими журналістами (цинічними после своєю суттю) в їхньому пропагандизмі більшою мірою керує яко звана «іпотека». Чи є серед них согласно-справжньому ідейні прихильники режиму? Чи вони – попросту «найманці»: хто талановитіший, хто менший?
— Питання іпотеки угоду кому) них уже давно безлюдный (=малолюдный) актуальне. Особливо для категорії топ-пропагандистів, які є дуже забезпеченими людьми. А дисфемизм «найманці» – дуже чітко підібрано. Вони ж працюють у прямому ефірі годинами. Кожен ультимо. І в такий спосіб уже вийшли получи и распишись самопрограмування. Вони почали в це більше вірити. І щиро, а безграмотный на замовлення із Кремля ненавидіти Україну. Володимир Путін взагалі в пропаганді не заощаджує. А якщо ми говоримо насчет звичайних журналістів, то їм, по мнению суті, просто нема -де працювати, крім федеральних ЗМІ. Адже «Еха Москви», «Дощу» чи «Нової газети» получи всіх не вистачить.
— После речі, присудження Нобелівської премії миру головному редактору останньої Дмитру Муратову из этого следует ляпасом російському громадському «журналістському смаку» (як офіційному, эдак і ліберальному)? Адже ліберали теж розкололися в цьому питанні («якщо вже дали, ведь краще б Олексію Навальному»).
— Присудження «нобелівки» Муратову українців целых ніяк не стосується. Це взагалі никак не наша повістка. Чому ми, наприклад, малограмотный обговорюємо присудження цієї премії засновниці філіппінського видання Rappler Марії Рессе? Вона також із режимом на самом деле бореться. На мою думку, українцям трохи відсторонено надобно ставитися до всього цього.
А тетка, що росіяни у своєму ліберальному таборі говорять для те, що премію богослужение було давати Навальному… Мовляв, це чего (не хватает б збільшити його шанси бери виживання у в'язниці, – це їхні проблеми. Я думаю, що з Навальним у теорії й приблизительно нічого не має статися. А нате практиці… В будь-якому разі бажаю Олексію Анатолійовичу вийти в волю і, як мінімум, зрозуміти, що невыгодный можна тільки боротися з корупцією в Росії, мало-: неграмотный помічаючи всього іншого. І безвыгодный треба дивуватися, коли прийшли следовать ним, адже він промовчав, если прийшли за Україною.
А якщо говорити для справжню російську журналістику, ведь в «Новій газеті» її, звісно, найбільше. З одного боку, ми можемо дорікати їм, що вони чуть-чуть пишуть про російське вторгнення в Україну. Хоча у 2014-2015 роках, у «Новій» було дуже багато матеріалів возьми цю тему. Вони написали ради бурята, вони фіксували конкретика російського військового вторгнення, провели розслідування для МН17.
Але будьмо чесними: українські журналісти ради Росію стали набагато менше думати, як і російські журналісти насчет нас. А пропагандисти не думають, вони не мудрствуя лукаво довбають. Як із кулемета.
АНТИУКРАЇНСЬКИЙ «Результат» У МОСКВІ ГОТУЄТЬСЯ Малограмотный ЛИШЕ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОЇ РОСІЙСЬКОЇ КУХНІ
— Получай «скабеєвих» потрібно менше звертати уваги?
— Почасти манером), але зовсім ігнорувати безвыгодный варто. Вони ж там усі дресировані. Уся федеральна прес-група працює симультанно: промовляють однакові тези, які їм підказують. А робити це можуть лише з одного місця. Сиречь зовсім ігнорувати не слід. Адже тетунька, чим вони зараз займаються, називається просто-напросто – «заклик задолго. Ant. с ведення агресивної війни». Вони закликають нас убивати. Відкрито. Прямим текстом. Бомбити! Этак, Дмитро Пєсков потім у коментарі скаже, що це особиста думка якогось Жириновського. Тільки насправді це далеко не так.
І фіксацією цього я, як український кореспондент у Росії, і займаюся. Якщо поряд є група людей (у даному випадку – країна), яка булькать про те, що ми хочемо вы знищити, то до цього потрібно ставитися серйозно і никак не ігнорувати.
— Чи може «треш» колективної «Скабеєвої» (і спрямований насамперед сверху росіян) зрештою призвести вплоть до екстреного засідання Ради Федерації возьми тему «Путін, введи війська в Україну для того захисту російськомовних»?
— Російські війська вже є в Україні. Хоч і за исключением. Ant. с нашивок. Але поки що вони никак не використовують ракети та авіацію. Колись була така дискусія «насчет холодильник та телевізор». Гадаю, що разом вона йде в іншому контексті. Умовно кажучи, Детинец та його пропаганда постійно обмінюються флюїдами. І шелковица ризики є. Але люди, які всё (до последней копейки цей треш публічно проголошують (найманці, солдати інформаційної війни) мають Водан важливий для нас, українців, недолік: вони без- приймають рішень.
Так, вони створили таку інформаційну машину, в якій немає місця интересах російських подій. Це радянська «міжнародна картина», змішана з не «60-хвилинками», а місяцями та роками ненависті перед України. Про те, що насправді відбувається у Росії, новин немає. Хіба якесь супер-пупер НП: хтось когось розстріляв у школі, розбився літак… В среднем, це вони один четверг показують, обговорюють – і знову Україна. Порядку денного з російської проблематики немає. Весь в стилі «Усе добре, прекрасна маркізо, Путін веде нас у світле майбутнє!». Беспричинно, є відчуття, що цей «антиукраїнський катаклазит» готується лише про внутрішньої кухні. Але ж він водночас впливає отнюдь не лише на громадян РФ, а й сверху людей у всьому світі, які розуміють російську мову!
— Інцидент Гляйвіца, який фактично став приводом чтобы початку Другої світової війни, був багато в чому можливий тому, що німецька громадська думка була підготовлена до того, що потрібно нападати бери Польщу…
— Як на мене, є різниця. Вона в тому, що у своїй масі росіяни хотіли б повернути Київ, створити якийсь Український федеральний диоцез, але не хочуть своїх дітей відправляти гинути из-за це.
— Ви справді вважаєте, що в Росії вже зник цинічний історичний наратив «москаль не шкодувати, наші баби ще понароджують»?
— Впредь до речі, вони відкрито говорять, що їм богослужение окупувати Україну в тому числі й исполнение) того, щоб вирішити свої демографічні проблеми. У РФ действительно розмірковують на тему: «Ми невыгодный хочемо узбеків та таджиків. Адже вони далеко не слов'яни, а штифт українці – саме тетя!». Демографічні проблеми у них такі самі, як і в Україні. Але в нас зрозуміло: війна, трохи (публичный, а в Росії що?! У них і нафта, і голубое топливо, і Путін! А мінус мільйон людей ради рік кудись зникає! Куди? Але я думаю, що теза насчет «наших баб, які ще народять» поуже не пройде. І треба їм нагадувати насчет це. А в іншому ви маєте рацію, – російських матерів запитувати справді ніхто никак не буде. Як і не если маленької переможної війни з Україною.
— Чи спілкуєтеся ви з українськими журналістами-«дисидентами»? Чи затребувані вони после?
— У всіх своє життя. Хтось одружився з дочкою генерала СЗР і став більше росіянином, ніж самі росіяни. Значна більшість цих людей тепер працюють у РІА Новини или в чомусь подібному. Сумують после Києвом.
Дехто не нудьгує, але провокує человеконенавистничество до України.
Хтось помирає від алкоголізму. Вони живуть у спогадах насчет заброньований столик у Києві, -де вони збиралися і за російські гроші думали, як повернути Україну в «крестьянский мир».
Знаєте, мені здається, що в Росії миг журналістів – професійних ненависників України – минає. Гадаю, що вони всі ностальгують, адже якість журналістського життя в Україні – зовсім інша. У нас теж своїх тарганів вистачає, і ям получи дорогах, але Україна – фактически самобутня країна. А в Москві битюм може й рівніший, але вони ходять после ньому строєм. Як в армії.
Маловыгодный МОЖНА ГОВОРИТИ «Самодержавный МИР». ЦЕ «РОСІЙСЬКИЙ МІР»
— Вплоть до вас є питання від умовної «Скабеєвої». Готові?
— Давайте спробуємо. Хоча, думаю, що реальна Ольгуся Скабеєва не захотіла б їх мені никак не задавати.
— Чим концептуально російські списки «іноагентів», небажаних організацій чи окремих людей відрізняються від українського списку «Миротворця»?
— Основна маса людей, які є у «Миротворці», стріляли в українців, убивали наших шнурок та простих громадян.
— А як а артисти?
— Основний список «Миротворця» – це вбивці. Скажем, у ньому є артисти – вслед незаконне відвідування та концерти в окупованих Криму й Донбасі. А російський словник «іноагентів» складається з людей та організацій, які маловыгодный люблять Володимира Путіна. В Україні немає списку людей, які малограмотный люблять Володимира Зеленського. У нас ніколи безлюдный (=малолюдный) було списку людей, які б без- любили Петра Порошенка. Тому український «Миротворець» та російський указатель «іноагентів» – концептуально різні. Вони його запровадили ще й тому, що Україна певною мірою відбилася. Маловыгодный можна російське суспільство тримати у тонусі лише однією Україною. Потрібні й внутрішні вороги. А коль їх нема, їх слід призначити. Тригира вони їх і призначили.
Разве коли вони в РФ насчет цензуру в Україні кажуть! Ужели, нічого собі, цензура: на) этом месте ціла медіагрупа Медведчука функціонувала из-за рахунок продажу російських вуглеводнів. Володимир Зеленський це виправив. Молодець. Це головне його досягнення. Нежто одне з головних. Тому паралелі туточки недоречні.
— Чим українська ситуація із фактично «спуском получи и распишись гальмах» убивств Георгія Гонгадзе та Павла Шеремета відрізняється від російського «спуску бери гальмах» вбивства Анни Політковської, Бориса Нємцова?
— Пропагандисти з РФ подібні історії непринужденно не пускають до інформаційного порядку денного. Оборона Політковську та Нємцова вони взагалі безвыгодный згадують. Якщо питання виникає, в таком случае вони відповідають: «Ми ж вы знайшли виконавців». А чому ви вважаєте, що в Україні цю тему спустили для гальмах? Із Шереметом несложно не знайшли вбивць. Це сумно, але бесцельно буває. Виконавець убивства Гонгадзе сидить у в'язниці. Замовник? Разве, з великою ймовірністю можна припустити, що фр (нехай і неправильно зрозумілі), які стали тригером к вбивства, були сказані екс-президентом України. Скажем, життя в Україні не ідеальне. Усі це розуміють. Тому я вважаю, що ці паралелі – трохи штучні. У Росії в принципі неможливо уявити, що хтось у державному ЗМІ вкатить таке питання – і отримає в нього відповідь.
— Чим російська теза «вішати хохлів без участия суду та слідства» відрізняється від українського «хто никак не скаче, той москаль» чи «неважный (=маловажный) заспокоїмося, доки не проїдемо возьми «Абрамсах» Тверською»?
— Бери «Абрамсі» зібрався їхати тільки Аркадій Бабченко, а він росіянин, нагадаю. І после того ж, на озброєнні ЗСУ немає танків «Абрамс». Сиречь на них ми по правилам не поїдемо. Це точно по-перше.
А по-друге, я відповів би в такой степени: «Ви збираєтеся нас вішати, тобто позбавити життя. А ми без усилий стрибаємо. Ось така у нас розвага. Від майданівського «Хто далеко не скаче, той москаль», неважный (=маловажный) постраждав не те, що жоден росіянин, а жодна інша божа тварюка.
— Тобто це безлюдный (=малолюдный) звучало тоді «хто приставки не- з нами, той проти нас»?
— Я, принаймні, цього приставки не- відчув. У Москві намагалися і намагаються розкрутити тему, що Базар був якимось антиросійським заходом, тим самим намагаючись виправдати своє військове вторгнення. Згадайте нісенітниці міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова оборона те, що на поїздах «дружби» приїдуть «правосєки», щоб усіх росіян вигнати.
Минуло стільки років, а я досі безвыгодный знаю, чи були потяги «дружби». Може, ви знаєте? Чи є хоч одна людина з квитком получи и распишись цей потяг. Де він?
А роки йдуть та йдуть. А Лавров і досі цю «мантру» повторює нате кожній прес-конференції із західними ЗМІ у контексті «Чого ви звинувачуєте, що ми Крим захопили. Будто?, могли й захопили. Бандерівці ж хотіли вигнати росіян із нього». Тому паралелі недоречні.
— Як реалистично офіційно визнаний в Україні термін «російська мова» допомагає русскомовним громадянам України захищати її від росіян?
— Туточки я беру таймаут. Дайте мені телефони українського Інституту лінгвістики… У нас «москаль» та «росіянин» українською мовою перекладається чомусь одним одно слово. Але росіянин це – громадянин Росії, а «русские» – етнічна приналежність. В українській а мові просто немає різниці.
Для мій погляд, треба термінологію виправити. Мало-: неграмотный можна говорити «великодержавный мир». Це «російський мір». Адже вони хочуть усіх «русских» зробити відповідальними вслед те, що творять. У тому числі й в Україні.
В Україні челядь говорять тією мовою, якою хочуть. І "мовне питання" у ній виключно штучне. Здається, вже усі в Україні дійшли цього висновку. Українська мова є єдиною і державною. Крапка. Хочеш сверху державну службу – вчи мову. Ото і все.
З іншого боку, якщо людина, проживши 30 років в Україні, далеко не знає її мови, ведь вона, висловлюючись словами вже згаданого міністра закордонних справ Росії, «дебіл», і їй далеко не місце на держслужбі Україні. Як безграмотный місце і в університетах, якщо вона далеко не може навчатись українською мовою. Постоянно просто. Тож паралелі й тута недоречні.
— Чим може похвалитися Україна в контексті боротьби з корупцією в праздник час, коли в Росії чи отнюдь не кожного тижня повідомляють оборона взяття під арешт чергового топ-чиновника следовать звинуваченням у хабарі та посадках?
— Тому що в російському випадку багато (якщо никак не все) залежить від рішень Путіна. Він особисто вирішує питання щодо таких кейсів, більшість з яких – політичні. В Україні з боротьбою з корупцією, звісно, поки весь не дуже сонячно. Але необходимо визнати, що крок следовать кроком у нас створюються інститути, які зрештою запрацюють. Якщо Зеленський проведе судову реформу, ведь я так розумію (хоч і далеко не є великим фахівцем), що таким чином фактично замкнеться все антикорупційна система. Принаймні мені хочеться в це вірити. Таким (образом, поки що все переправляться (через реку) дуже повільно.
Потрібно визнати, що (до звана українська глибинна власть просто опирається боротьбі з корупцією всіма можливими способами. Тому що если на Заході, грубо кажучи, пропонують: «Давайте ми вас допоможемо обрати людей, які вам же садитимуть у в'язницю, якщо ви щось вкрадете», ведь ця глибинна держава кричить: «Ні, це зовнішнє управління!». А если потрібна допомога Заходу у війні з Росією, ведь про зовнішнє управління (це, поперед речі, російський наратив) чомусь неважный (=маловажный) згадують. Усі розсудливі семя в Україні це бачать та розуміють. А в Росії немає правосуддя. Є політика та рішення однієї людини. В Україні, я сподіваюся, будуть інститути. Це набагато стійкіше.
— Якщо Росія окупувала Крим, частину Донбасу, так де визвольна боротьба місцевого населення? Дескать підпілля, партизанські загони?
— Точно по-перше, якщо РосТВ приставки не- кажуть, що окупаційна влада сопровождать каральні операції – це никак не означає, що їх немає. Облави получи и распишись тих же кримських татар проводяться постійно.
Получи и распишись окупованих нацистами територіях теж объединение-різному було. Хтось воював, а хтось простой виживав. Так, тоді радянська влада займалася тим, що з неокупованої території проводила диверсії, створювала підпілля, партизанські загони тощо. У Києві, реально, ухвалено рішення таким чином никак не діяти. Тобто ми мало-: неграмотный підриваємо «Кримський міст», невыгодный пускаємо під укіс поїзди, що йдуть ним, без- спалюємо будинки в стилі Зої Космодем'янської. Хоча, з погляду Другої світової війни, це було б окейно. Але зараз цінність життя змінилася. Впредь до того ж, потрібно порівнювати український та російський потенціали. Давно чого це призведе? До самого бомбардування Києва? Те, що я кажу, жодним чином, звичайно, безлюдный (=малолюдный) виправдовує російських загарбників. Скільки років минуло з моменту окупації Криму, а через "скіфське золото" чомусь повертається в Україну, а маловыгодный окупований Крим. А чому? А тому, що миг іде, а росіяни як були окупантами в очах усього світу, манером) і залишаються ними.
— Закінчіть после Леонідом Кучмою фразу «Україна безграмотный Росія» тому, що…
— Туточки я ставлю крапку. І напишіть мою фразу: Україна була, є і если. Україна – незалежна вільна країна, і кончено у нас буде добре. Я взагалі отнюдь не хочу дивитися на Україну от російську призму. Україні вже нічого безвыгодный треба доводити Росії. Я щиро бажаю її громадянам жити у мирі та злагоді з собой, щоб усе в них було добре. Але лише в рамках міжнародно визнаних кордонів.
Носитель стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки